бенефіцій


бенефіцій
—————————————————————————————
бенефі́цій
іменник чоловічого роду
іст.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Смотреть что такое "бенефіцій" в других словарях:

  • бенефіс — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • бенефіціар — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • бенефіція — іменник жіночого роду королівський дар іст …   Орфографічний словник української мови

  • бенефіціарій — я, ч. 1) Те саме, що бенефіціар. 2) Об єкт благодіяння, людина чи група осіб, на користь яких здійснюється певна позитивна моральна дія …   Український тлумачний словник

  • бенефіс — у, ч. 1) Вистава в театрі на користь одного з її учасників. || Урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею. 2) перен. Про момент вищого успіху, слави кого небудь …   Український тлумачний словник

  • бенефіціар — а, ч., фін. 1) Одержувач грошей, зокрема за векселем. 2) Юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо) …   Український тлумачний словник

  • бенефіцій — я, ч. 1) В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби. 2) Послуга, пільга, привілей, що… …   Український тлумачний словник

  • бенефіція — ї, ж., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. || Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, пов язані з церковною посадою …   Український тлумачний словник

  • бенефіс — [беинеиф’і/с] су, м. (на) с і, мн. сие, с іў …   Орфоепічний словник української мови

  • бенефіс — фісу, ч. Пр. Дохід з концерту даний на корість артисти …   Словник лемківскої говірки

Книги